Діти з порушенням зору

ДІТИ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ

Відповідно до ступеня порушення функції зорового аналізатора дітей поділяють на сліпих та слабозорих.

Сліпота – зорові відчуття у дітей або зовсім відсутні, або зберігається відчуття світла чи незначний залишковий зір, проте його недостатньо для звичайної життєдіяльності.

Слабозорість – виразне зниження гостроти зору або значне порушення інших зорових функцій (наприклад, значне звуження меж поля зору), або прогресуюче захворювання. Проте навіть сильно порушений зір є провідним аналізатором.

 Гострота зору – здатність ока розрізняти дві точки, що світяться, як окремі при мінімальній відстані між ними.

Основними захворюваннями, що призводять до розладів зору, є аномалії рефракції (міопатія, гіперметропія, астигматизм), патологія кришталика (катаракта, афакія), атрофія зорового нерва, патологія судинної оболонки та сітківки ока, уроджені вади розвитку, глаукома, наслідки травм та опіки очей. У 85-95 % випадків важка патологія очей є вродженою.

Існує безліч засобів і технологій, що допомагають людям із порушенням зору бути са­мостійними: від простого диктофону і годинника, «що розмовляє», до міні-комп'ютера, що дає змогу орієнтуватися на місцевості.

Формування особистості дитини з порушеним зором відбувається за тими ж закономірностями, що й зрячої. Головними її складовими є мотиви, потреби, життєві плани, ставлення, самосвідомість.

Дослідники особистості дітей з порушеннями зору стверджують, що зменшення зовнішніх (зорових) стимулів значно обмежує задоволення потреб дитини в пізнавальній діяльності, знижує загальну пізнавальну активність, при цьому звужується коло мотивів дій і діяльності в цілому. Проте зберігається природне прагнення особистості до самостійності, незалежності, повноцінності, яке викликає в сильних натур мотивацію досягнення та боротьби з труднощами. Ці діти активні, рідше входять у депресію та бездіяльні стани, швидше адаптуються до порушень зору.
        І навпаки, у слабких порушення зору викликає мотивацію уникнення труднощів і заглиблення в себе, яка стає домінуючою мотивацією в діях і поведінці. Вони переживають свої проблеми пасивно-страждально. Поступово в них формується усвідомлення власної неповноцінності, залежності від порушення зору. У таких випадках виникає асоціальна поведінка, невроз, заглиблення в хворобу або псевдокомпенсація (удавано пристосувальні, шкідливі утворення як реакція на небажані стосунки з реальністю, наприклад, завищена самооцінка у сліпого, який майже нічого не вміє робити самостійно).

Неадаптованість незрячих і дітей з ослабленим зором до суспільного життя в багатьох випадках пов'язана зі зниженням вольових зусиль до подолання труднощів. У зв'язку з цим перед педагогами та практичним психологом стоїть завдання: постійно й у будь-якій діяльності створювати умови для вироблення у дітей широкого спектру позитивних реакцій на події, які викликають бажання брати в них активну участь; формувати й підтримувати інтерес до самостійної активності; вчасно надавати дитині можливість виявити самостійність.

В основі мотивів діяльності лежать потреби дитини. Сучасна тифлопедагогіка доводить, що формування потреб визначається не соматичним станом людини, тобто не тим, зряча вона чи сліпа, а умовами проживання. Що повніше та різноманітніше задовольняються потреби, то швидше й краще вони розвиваються. При порушеннях зору часто складаються умови, за яких задоволення елементарних біологічних потреб нічим не ускладнюється, а задоволення соціальних, духовних, пов'язаних із суспільною та пізнавальною діяльністю, навпаки, ускладнене.

                     Які симптоми порушення зору у дітлахів

Симптоми порушення зору наступні. У дітей одне око може блукати і дивитися в іншому напрямку, на відміну від другого ока (слід спостерігати уважно, оскільки цей симптом може бути слабовираженним). Щоб розглянути предмет, діти, собі в допомогу, крутять головою, при цьому голова схиляється в бік, або одне плече помітно вище іншого. При порушенні зору у дітей можуть спостерігатися надмірне моргання, примруження, прикриття одного ока або косоокість. Дитина часто втрачається у просторі, швидко втомлюється; закриває одне око або прикриває його рукою; тримає книгу на близькій відстані від очей; читає нетривалий час, веде пальцем по рядках, тре очі. Також у дітей спостерігаються порушення зорово-моторної координації; дивацтва, пов'язані з переміщенням в просторі (впускає на підлогу речі, вдаряється об предмети). Спостерігаються у дітей при зоровому навантаженні запаморочення і нудота. Діти скаржаться на двоїння в очах, заколисування, на перевтому очей і головні болі.

Лікування порушення зору

Батьки повинні водити своїх дітей до офтальмолога, оскільки в дитячому віці порушення зору зустрічаються досить часто, особливо це стосується тих батьків, які спостерігають у дітлахів ознаки даної недуги.
Офтальмолог спостерігає за здоров'ям дитини, за історією розвитку дефектів зору. Він проводить спеціальні тести на гостроту зору, на помилки внаслідок неадекватної рефракції ока, на далекозорість, астигматизм, короткозорість, косоокість, координацію зору, затуманений зір. Досліджує здатність ока фокусуватися, просторовий зір, контроль руху очей, реакцію на колір. Спеціаліст зобов'язаний провести всебічне обстеження очей, по необхідності, виписати окуляри, лінзи або призначити терапевтичне лікування.
Для збереження зору необхідно дотримуватися профілактичних заходів. Слідкуйте, щоб дитина частіше давла відпочинок своїм очам, проробляйте з нею спеціальні вправи для очей, правильно доглядайте за очима (наприклад, протирання очей, краплі, промивання (це все при необхідності)), стежте, щоб малюк не тер очі брудними руками, більше гуляйте на свіжому повітрі тощо.

Адаптації для дитини з порушеннями зору

Коли до школи приходить дитина зі зниженим зором, варто пам’ятати, що вона відчуватиме труднощі в орієнтації у просторі. Тому, для комфортного перебування у школі їй необхідна відповідна допомога.

На початку навчального року з дитиною потрібно обійти приміщенням школи (влаштувати екскурсію) для того, щоб вона запам’ятала місцезнаходження кабінетів і приміщень, якими вона користуватиметься (класів, роздягалень, їдальні тощо). Якщо місцезнаходження цих приміщень зміниться, потрібно ще кілька разів пройти за новим маршрутом.

Вхід до школи

Крайні сходинки при вході до школи необхідно пофарбувати у контрастні кольори, щоб дитина зі зниженим зором мала змогу орієнтуватися на них. Обов’язково потрібні бильця по обидва боки сходів на висоті 70 і 90 см (для дітей молодших класів – 50 см). Найзручнішими є бильця круглого перерізу з діаметром не менше 3-5 см. Довжина билець має бути більшою за довжину сходів на 30 см з кожної сторони. Двері також краще зробити контрастного кольору. Якщо двері скляні, то на них яскравою фарбою потрібно позначити частини, які відчиняються.

Внутрішній простір школи

Уздовж коридорів (по всьому периметру) можна зробити бильця, щоб дитина з порушеннями зору могла орієнтуватися у приміщенні школи, тримаючись за них. Ще один спосіб полегшити орієнтацію у приміщенні школи – використати різноманітне рельєфне покриття підлоги – зі зміною напрямку змінюється і рельєф підлоги. Це може бути кахель для підлоги чи килимові доріжки різної текстури.

Сходи всередині школи, як і при вході, потрібно пофарбувати у яскраві контрастні кольори і обладнати бильцями.

Окрім цього можна організувати чергування старшокласників, які по черзі супроводжуватимуть дитину сходами. Бажано, щоб таблички на кабінетах були написані крупним шрифтом контрастних кольорів (або шрифтом Брайля).

Шкільна роздягальня

У роздягальнях для школярів з порушеним зором потрібно виокремити зону поодаль від проходів і обладнати її бильцями, лавками, поличками і гачками для сумок, одягу тощо. Бажано, щоб цією зоною користувалися лише ці діти. Необхідно кілька разів провести дитину до цього місця, щоб вона його запам’ятала.

Шкільна їдальня

В їдальні у дитини з порушеним зором має бути своє постійне місце, яким користуватиметься лише вона. Також, бажано, щоб це місце знаходилося близько до буфетної стійки. Водночас не варто, щоб діти з особливими потребами сиділи в їдальні окремо від решти однокласників. Бажано також, щоб таким учням допомагали працівники їдальні або чергові.

Класні кімнати

Для створення доступного і комфортного середовища у класі рекомендується обладнати індивідуальні учнівські місця та виділити їх рельєфною фактурою поверхні підлоги або килимовим покриттям.

Необхідно звернути увагу на освітлення робочого місця дитина. Написане на дошці слід завжди озвучувати для того, щоб учень міг отримати повну інформацію. Парта дитини зі зниженим зором має розташовуватися в місці, яке визначить офтальмолог (це не завжди перший ряд). Коли використовується лекційна форма занять, такому учневі доцільно дозволити користуватися диктофоном – це його спосіб конспектувати.

Бажано, щоб посібники, які використовуються на різних уроках, були не лише наочними, а й рельєфними чи зі збільшеним шрифтом.

 

                 Як попередити короткозорість?

Важливою є профілактика короткозорості, що залежить тільки від тебе. Дотримуйся зі школярем режиму дня - йому потрібно багато рухатися, правильно харчуватися, вживати побільше продуктів з вітамінами і мінералами.

Школяр повинен читати тільки при хорошому освітленні, при цьому правильно сидіти (з рівною спиною). Дивись, щоб дитина не згинала шию або спину під час читання. Книга або зошит повинні знаходитися на рівні 30-35 сантиметрів від очей. Не слід читати на боці або в лежачому положенні. Це також сприяє появі короткозорості. Між домашніми заняттями слід робити 10-15 хвилинні перерви. І краще, якщо цей час школяр буде проводити на свіжому повітрі. Сидіти за підручником не слід більше 40 хвилин.

У тих дітей, які багато часу проводять біля телевізора або за комп'ютером, проблеми з очима зустрічаються набагато частіше. Не дозволяй школяреві довго сидіти перед екраном. Відстань до телевізора має бути не менше 2,5 метрів.

Не потрібно дозволяти дитині читати або писати в автомобілі, поїзді, тролейбусі.

                      Профілактика далекозорості

Заходи профілактики далекозорості багато в чому схожі з заходами профілактики, що застосовуються при короткозорості. Необхідно дотримуватися рухливий спосіб життя, часто перебувати на свіжому повітрі, правильно харчуватися. Харчування має бути збалансованим і насиченим різними вітамінами (А, С, В1, В2, В6, В12) і мікроелементами (Zn, Mn, Cu, Cr та ін.).

Профілактика далекозорості передбачає дотримання режиму освітлення. Освітлення повинне бути правильно підібраним: чи не яскравим, і не темним, відносно рівномірним, і, головне — комфортним для очей. Занадто яскраве освітлення буде засліплювати, занадто темне призведе до перенапруження, стомлення очних м’язів. Перенапруження очних м’язів знаходиться в прямій залежності від якості зорової функції. Перехід погляду від світлішого до більш темного висвітленню буде доставляти особливий дискомфорт для зорового аналізатора. Рекомендується використовувати як верхнє світло, так і настільну лампу. Слід враховувати, що лампи денного світла, за твердженнями деяких вчених, є несприятливими для зору людини.

Профілактика далекозорості рекомендує обмежувати зорові навантаження. Однак, якщо обмеження неможливо, рекомендується чергування зорових і фізичних навантажень. Тобто добре, якщо періодичний відпочинок буде активним, рухливим.

Не варто забувати і про зорової гімнастики. Це можуть бути, наприклад: кругові рухи очей за годинниковою, потім проти годинникової стрілки; рухи очей горизонтально: в ліву, потім в праву сторону; вертикальні рухи вгору і вниз; часті стискання і розтиснення очей; інтенсивне моргання очей; устремління погляду на кінчик носа та ін.

Корисний буде і масаж закритих очей. Для такого масажу використовуються вібраційні рухи, рухи легкого розминання та легкого натиску.

При вже виниклій далекозорості, в цілях профілактики її ускладнень, таких як, наприклад косоокість, кон’юнктивіти, офтальмологом можуть бути призначені спеціальні курси зорової гімнастики. Такі курси орієнтовані, головним чином, на розвиток функції акомодації (здатність ока бачити предмети на різній відстані) за рахунок тренування м’язів, що відповідають за цю функцію.

Згубним для зору є читання в положенні лежачи або в транспорті. Таке положення передбачає до швидкого перевтоми зорової функції, так як оці доводиться весь час підлаштовуватися під книгу за допомогою функції акомодації. А адже саме апарат акомодації при далекозорості страждає в першу чергу. При тривалому нехтуванні даної умови профілактики далекозорості можливий спазм акомодації.

                   Профілактика астигматизму

В якості заходів профілактики астигматизму рекомендується:

• дотримання режиму зорових та фізичних навантажень. Бажано чергувати зорове напруження і активний відпочинок;
• забезпечення правильного режиму освітлення;
• виконання гімнастики для очей. Кожні 20 хвилин під час напруги очей рекомендовано виконувати гімнастику для органів зору;
• лікування захворювань очей, здатних призвести до розвитку астигматизму (патології кришталика, кератоконуса і т. д.);
• застосування вітамінних засобів, що містять лютеїн.

Крім цього, корисно проведення загальнозміцнюючих заходів: масаж, плавання, прийняття контрастного душу і т. д. Важливо повноцінне харчування. Якщо харчування одноманітне, то світлова чутливість ока знижується в 2 рази порівняно з різноманітним змішаним харчуванням.

 

 
http://oml1.io.ua/s1944710/poradi_likarya-oftalmologa